Україна — 19-та в світі за інтересом до Вікіпедій
Читати повністю
На статистичному сервері Фонду Вікімедіа опублікована статистика відвідуваності Вікіпедій в різних країнах світу у жовтні 2016. Україна з показником 1,1% всіх відвідувань Вікіпедій займає 19-е місце в світі. Попереду США (22,0%), Німеччина (7,0%), Японія (6,7%), Франція, Великобританія (по 5,0%), Росія (4,3%), Індія (3,4%), Італія (3,3%), Канада (2,7%), Іран (2,5%), Іспанія, Бразилія, Мексика (по 1,9%), Польща (1,7%), Австралія (1,5%), Тайвань (1,3%), Нідерланди (1,2%), Індонезія (1,1%).
Відстають від України Туреччина, Аргентина, Швеція (по 1,0%), Колумбія (0,8%), Філіпіни, Швейцарія, Ірландія (по 0,7%), Пакистан, Австрія, Гонконг, Південна Корея, Таїланд, Бельгія, Фінляндія (по 0,6%).
Цікаво, що з території України сторінки російської Вікіпедії переглядають у 63,5% випадків, української — 25%, англійської — 9,4%, вікіпедій іншими мовами — 1,9% від усіх переглядів. Тобто російську переглядають у 2,5 рази частіше ніж українську. Ще три роки тому, у 2013, російську переглядали у чотири рази частіше ніж українську, а у 2010 році у вісім разів частіше ніж українську.
Цікавий оптичний обман
Найдивовижніші cкульптури з усього світу
Без українців світ не мав би цього!
Цього про Закарпаття ви точно не знали )
Читати повністю
- Закарпаття за територією більше, ніж 40 країн світу. Серед них такі відомі держави, як: Андора, Ватикан, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Сан-Маріно, Бахрейн, Бруней, Катар, Кіпр, Ліван, Сингапур, Гамбія, Ямайка, Багами.
- На території Закарпаття проживають представники близько 70 національностей.
- Найбільша ширина області (по прямій лінії) з півночі на південь — до 100 кілометрів. Найбільша довжина (по прямій лінії) зі сходу на захід — близько 200 кілометрів.
- Тячівський район є найбільшим районом України за населенням. Його населення складає близько 165 тисяч осіб.
- Найдовшим селом Закарпаття є Нижній Студений, що на Міжгірщині. Його довжина складає близько 18 км.
- Село Соломоново є крайньою Західною точкою всієї України.
- Найбільш високогірне місто в Україні - Рахів. Він розташований на висоті 820 метрів над рівнем моря. Рахову належить ще один рекорд - найбільший перепад висоти між вулицями - 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої (1000 м).
- Село Велика Копаня, що на Виноградівщині є столицею близнюків. В цьому селі, нараховується більше шести десятків пар близнюків, хоча населення села складає менше, ніж 4 тисячі жителів.
- Найдовший залізничний тунель на Україні був збудований та розташований на відрізку Скотарське – Бескид . Його довжина складає 1747 м. Цей тунель був споруджений ще в далекому в 1887 році і неодноразово реконструйований.
- "Перлинова печера". У 2,5 км від Малої Угольки на водорозділі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і є прикладом дії тріщинуватих вод на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.
- Найбільш сніжний населений пункт – с. Руська Мокра на Закарпатті – стійкий сніговий покрив лежить тут в середньому 110 днів на рік. Це зумовлено специфікою розташуванням села серед гірських хребтів, які суттєво затіняють територію села від прямих сонячних променів.
- Липова алея в Ужгороді має довжину 2200 метрів і є найдовшою не лише в Україні ,а й в усій Європі.
- Найбільша кількість різновидів голубців - 25 - була зафіксована на гастрономічному фестивалі у селищі Великий Бичків. Найменший голубець скрутила на фестивалі цієї смачної страви у селі Четово Берегівського району Єва Нодь. Її кулінарний виріб мав лише 2 сантиметри
- Труфанець – найвищий природний водоспад Закарпаття. Висота водоспаду 36 м. Розташований біля траси Ясіня-Рахів. Знаходиться на потоці Труфанець – права притока р. Чорна Тиса, на південно-східних схилах Свидовецького хребта. Утворений на місці виходу на поверхню стійких до руйнування піщаників.
- Річка "Іршавка" спочатку тече на захід, тоді поступово повертає на південь і південний схід, а потім знову поступово на захід, утворюючи велетенську літеру "S".
- У 1770 р. відбулася офіційна поява картоплi на Закарпаттi. Було видiлено великі площi під картоплю та шовковицю.
- Найвища людина Закарпаття - проживає у селищі Великий Бичків, що на Рахівщині. Василь Кравчук має зріст 2 метри та 13 сантиметрів.
- 1300 літній Дуб-чемпіон та 1000 літній Дідо-дуб, що зростають у с.Стужиця Великоберезняського району є номінантами Всеукраїнського конкурсу "Національне дерево України". Дуб-чемпіон зайняв третє місце у номінації "Найстаріше дерево України".
10 золотих уроків Ейнштейна
Читати повністю
1. Людина, яка ніколи не помилялася, ніколи не пробувала зробити щось нове.
2. Освіта - це те, що залишається після того, коли забуваєш все, чому вчили в школі.
3. У своїй уяві я вільний малювати як художник. Уява важливіша за знання. Знання обмежене. Уява охоплює весь світ.
4. Секрет творчості полягає в умінні приховувати джерела свого натхнення.
5. Цінність людини повинна визначатися тим, що він дає, а не тим, чого він здатний добитися. Намагайтеся стати не успішним, а цінною людиною.
6. Є два способи жити: ви можете жити так, як ніби чудес не буває і ви можете жити так, як ніби все в цьому світі є дивом.
7. Коли я вивчаю себе і свій спосіб думати, я приходжу до висновку, що дар уяви і фантазії означав для мене більше, ніж будь-які здібності до абстрактного мислення.
8. Щоб стати бездоганним членом стада овець, потрібно в першу чергу бути вівцею.
9. Потрібно вивчити правила гри. А потім, потрібно почати грати краще за всіх.
10. Дуже важливо не перестати задавати питання. Цікавість не випадково дана людині.
ЛЕГЕНДА ПРО ГОВЕРЛУ
Читати повністю
Якось угорський барон Янош Нодь довідався, що ніхто з мадярів ще не побував на найвищій, тоді ще безіменній горі в Карпатах. Він і надумав собі першим вийти на вершину і назвати її своїм ім'ям. Взяв із собою двадцятеро дужих слуг на конях, кожен зі слуг взяв ще коня, навантаженого харчами та спорядженням, — і рушили в дорогу. То було якраз серед літа. Вся Угорщина знала про похід Нодя, який мав принести славу не тільки підкорювачу вершини, але й державі, а про те, що на цій вершині не раз побували прості селяни, ніхто й не згадував. Аж через два місяці доїхав Янош Нодь до невеликого карпатського села, що загубилося в горах, і здивувався. Чи справді на ту гору так важко вийти? Та ж до її вершини рукою подати. Літнє сонце нестерпно пекло. Але йти було приємно. Хвойні праліси охолоджували людей і коней. Ще два дні йшли до підніжжя гори. Там барон зупинився і наказав отаборитись, щоб відпочити, відновити сили. Два дні люди відпочивали. Залишивши трьох чоловік та коней у таборі, барон з рештою ще на світанку вирушив на гору. Небо було чисте-чисте, жодної хмарини. Довго йшли, в декого і взуття розбилося. Продирались крізь густі хащі, дибали через колюче каміння, перелізали через товсті колоди, повалені бурею. Знемагали, падали. Гордого пана це почало дратувати. Одного слугу, що хотів вертатися назад, пан спересердя пристрелив. Уже вечоріло, коли змучені люди вийшли з лісу. Перед ними простяглася широка полонина, яка ніби сягала неба. Не відчував утоми тільки Нодь. Побачивши перед собою за кількасот метрів вершину, він аж летів до неї, щоб тільки першим стати над Карпатами. Ніхто й не помітив, як небо затягнули важкі хмари. Схаменулися тільки тоді, коли посипав лапатий густий сніг. Подув холодний вітер, знялася хуртовина й завирував буран. Рятуючись від бурі, люди розбіглися хто куди. Даремно Янош Нодь зупиняв їх — його ніхто не чув. За ніч намело стільки снігу, що люди ледве тягнули ноги від замету до замету. Лише третина людей повернулася до табору. Вони були змучені, голодні, перемерзлі. Решта загинули в бурані. Не повернувся й барон Янош Нодь. — Говирло! Говирло! — змучено повторювали ті, що повернулися. Це мадярською означало, що вся вершина засипана снігом. Такого дива люди, які прийшли сюди з далекої мадярської рівнини, ще не бачили: щоб серед літа та й сніг. Відтоді й гора названа Говерлою — сніжною горою. А вона й справді сніжна. Великі купи снігу і влітку лежать в западинах, урвищах. Та й погода тут часто міняється: сніг на Говерлі серед літа — не дивина.
Коли придумали хвилини?
Читати повністю
Поняттям «час» зазвичай позначають форму послідовної зміни природних і історичних явищ, тривалість станів матерії. Перші досконалі системи вимірювання часу були створені за кілька тисяч років до н. е. на Близькому Сході, де вперше зародилося держава і міська цивілізація. Сучасна хронологічна традиція бере початок зі Сходу. Розподіл доби на 24 години, щогодини - на 60 хвилин, а кожну хвилину - на 60 секунд прийшла з Єгипту і Вавилону. Знаки Зодіаку, семиденний тиждень, сім планет - все це виникло там же. Головною системою заходів часу на Сході був календар - впорядковане числення великих хронологічних відрізків, засноване на періодичності видимих рухів небесних світил. Однак паралельно з розвитком календаря стародавні вчені прагнули обчислити і менші хронологічні відрізки. Цим дослідженням сприяв розвиток в передових східних державах математичних, астрономічних і фізичних знань.
Первісною мірою часу було регулярне чергування дня і ночі. Римський вчений-енциклопедист I ст. н. е. Пліній писав про це: «Дійсна тривалість дня різними людьми сприймалася по-різному ... простими ж людьми всюди від світанку до темряви» (N. H. II, 188). День і ніч в свою чергу ділилися на години, об'єднувалися в місяці, роки і інші хронологічні цикли.
Далі Е. Бікерман пише: «Час у давнину був, однак, не 1/24 частиною повних (астрономічних) діб, як в даний час, а 1/12 частиною фактичного часу від сходу до заходу або ж від заходу до сходу сонця. Тривалість години коливалася в залежності від широти і пори року. Залежно від пори року година становила 1/3 або ж 5/4 нашої години. Вдень години відлічувалися від сходу сонця,а вночі - від настання темряви. Таким чином, сьома година приблизно відповідав нашому полудню (або півночі) і відзначав кінець робочого дня ... Існувало дві системи розподілу дня: на 12 рівних частин, як це робили вавилонські жерці, і на 24 частини, як це робили єгипетські жерці. Грецькі астрономи перейняли єгипетський розподіл календарного дня, але, слідуючи вавилонської системі рахунку, розділили єгипетський годину на 60 рівних частин. Вони користувалися водяними годинниками, в яких заздалегідь визначена кількість води завжди протікала за однаковий проміжок часу. Середньовічні астрономи використовували ту ж систему, відповідно до якої були розмічені і механічні хронометри, так що ми до цих пір ділимо годину на 60 хвилин». Таким чином, згідно з висновками Е. Бікерман, найбільш малими одиницями виміру часу у древніх східних народів були години і хвилини.
Тісний зв'язок халдейской хронології з релігією проявився не тільки в цьому. Розділивши добу на 24 години, древні вавілоняни уявляли, ніби кожна година доби перебуває під заступництвом певної планети, яка управляє нею. Після «правління» останньої, 7-й, планети цикл повторювався знову. 15-е число місяця, день повного місяця, вважалося «днем заспокоєння серця», коли потрібно було утихомирювати розгніваних богів. Навесні, на початку місяця нісана, вавилоняни справляли своє головне свято - Новий рік і одночасно свято бога Мардука; при цьому здійснювалася спеціальна церемонія.
Висновки. Перші досконалі системи вимірювання часу виникли в Межиріччі і Стародавньому Єгипті за кілька тисяч років до н. е. Слідом за ними розвивалися аналогічні системи в інших стародавніх країнах. Ці хронологічні системи, незважаючи на локальні відмінності, були засновані на глибокому аналізі руху Місяця і Сонця, інших небесних світил, чому сприяв розвиток природничих наук і математики. В Межиріччі були створені такі точні одиниці виміру часу, як «подвійний час» і «подвійна хвилина», був (за однією з версій) відкритий «закон маятника».
